20 лютого, Біляївка, площа Незалежності… Ранок, звучить тривожна музика, яка скликає небайдужих містян прийти до пам’ятника Кобзарю та віддати шану пам’яті Героїв Небесної Сотні.
До десятої зазвичай малолюдна площа наповнюється людьми. Хтось тримає у руках квіти, хтось – свічки, лампадки. Попри сонячну погоду, на душі якось сумно і тяжко. Бездонну, в’язку тишу порушує голос ведучої, яка ще раз нагадує присутнім, чому ми тут зібралися. Нагадує про юних хлопців та чоловіків, які більше не повернуться додому. Не обіймуть своїх матерів та дружин, не побачать посмішки своїх доньок, не дадуть батьківської поради синам. Звичайних українців, єдиним щитом яких у цій нерівній боротьбі були жовто-блакитні стяги.
– Вони умерли з ім’ям України на вустах, – промовила ведуча.
Так, після того як Майдан стався, було багато запитань. Одні – підтримували героїв, розуміючи, чого тоді прагнув і за що боровся український народ. Інші питалися: “Навіщо вони туди пішли?”. Вичерпну відповідь на це запитання намагався дати отець Богдан, настоятель Свято-Покровського храму.
– Люди, які живуть сьогоднішніми потребами, які керуються власними інтересами та амбіціями, ніколи не зрозуміють жертовної любові тих, хто готовий діяти, віддавати життя та здоров’я заради суспільства і його майбутнього.
Опісля священник прочитав молитву за убієнними на Майдані та тими, хто поклав своє життя на Сході України. Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання, поклали квіти та свічки біля стенду зі світлинами Героїв.
http://bilyayivka.city/read/misto/2497/chetverti-rokovini-bilyaivka-zgadala-geroiv-nebesnoi-sotni