23 липня 2023 року у селі Градениці в останню путь провели Олександра Дитиняка, захисника України, воїна, який загинув, захищаючи усіх нас, Україну від російських окупантів. Олександр не проходив строкову службу, і у нього були вагомі та законні підстави не йти на фронт. Але він не міг залишатися вдома і зробив все, щоб стати у стрій. Залишався там до останнього подиху. Загинув Героєм, в бою. Йому було 25 років.
Родом Олександр з Вінниччини, його родина переїхала до села Яськи, коли йому було дев’ять років. У Яськах ходив до школи. Останні роки проживав у Граденицях.
За словами мами Олександра – Олени, після 11 класу Сашко одразу почав працювати. З дитинства любив щось будувати, тому пішов на будівництво.
Коли почалася повномасштабна війна, хотів мобілізуватися. Але його не брали.
– У Саші у дитинстві була черепно-мозкова травма, його сильно покусав собака. Тому і в армії він не служив, комісували, – розповідає мати. – Але коли в країні трапилась така біда, він хотів бути корисним, піти захищати нас. Деякий час був у теробороні у селі. Але казав: ну, мам, що це за оборона, у селі сидіти. Воїни там, на передовій потрібні. Якщо ми будемо тут відсиджуватися, діла не буде. Якщо б усі разом стали, то скоріше б вигнали цих окупантів.
– Він був дуже м’який і добрий за характером. У дитинстві боявся уколів, ми його по всій школі ловили, щоб щеплення зробити. І я думала, як же ж він воювати буде, якщо уколу боїться? Але він не здався і поборов цей страх. І собі робив уколи, і нам.
На початку 2023 року Олександр побачив оголошення про набір у загони ЗСУ. Друзі, вчителі, знайомі відмовляли. Лікар казав категоричне ні. Але Сашко готовий був пройти сотні тестів і комісій, здати купу аналізів, щоб довести, що він зможе.
16 січня йому виповнилось 25 років, а 17 січня він отримав довідку, що його беруть. На три місяці його відправили на навчання до Великобританії. У квітні 2023 року він вже був на передовій, потрапив у штурмову бригаду морпіхів. Два рази отримував контузію, але знову повертався у стрій.
Він мав приїхати у відпустку, але не вийшло. Казав, що багато роботи, і якщо усі роз’їдуться додому, хто її буде виконувати. Так ми його більше живим і не побачили, – згадує мати.
Загинув Олександр 16 липня 2023 року під Бахмутом. За словами мами, в той день разом з побратимами вони виконали бойове завдання. В бою Олександр отримав поранення у ноги та руку. Але його з поля бою витягнув побратим Дмитро, він ніс його на собі. Повертаючись, вони потрапили під обстріл Градом. Сашко – загинув.
– Я дуже вдячна Дмитру, що він витягнув його, не залишив. Бо скільки матерів не можуть знайти своїх дітей. Скількох доводиться збирати по шматочках. У скількох навіть немає могили. Це страшно. Ми змогли побачити свого Сашка в останній раз і попрощатися з ним.
Зустрічали Героя живим коридором у Яськах, Граденицях. Поховали на Центральному кладовищі у Граденицях. У Сашка залишилась мати, сестри, маленька донька і брат, який також наразі захищає Україну.
Вічна і світла пам’ять Герою.