15 травня 2023 року прийшла звістка про загибель Олександра, який став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Йому було 48 років. Він мріяв після Перемоги України повести онука до 1-го класу. Тепер охоронятиме його і усіх онуків, родину та нас з Небес.
Олександр народився і виріс у Біляївці. Здобув робітничу професію, створив родину. До повномасштабного вторгнення росії працював за кордоном. Але спеціально повернувся, щоб стати на захист своєї країни. За словами доньки Насті, у перші місяці війни добровольцем прийшов у військкомат.
Останній час знаходився на Донецькому напрямку. Був навідником-кулеметником взводу І стрілецького батальйону. Загинув Олександр 11 травня під час штурмових дій в районі селища Північне, Бахмутський район.
Коли 10 травня він не виходив на зв’язок, ми почали хвилюватись. Адже в новинах казали, що на тому напрямку тривали сильні бої. Але ми до останнього вірили, що він, можливо, поранений, і скоро нам зателефонують, – розповідає донька Настя.
– Останній раз ми спілкувались з татом 9 травня. Він ніколи не скаржився ні на що. Все у нього завжди було добре. Кожну розмову він завершував словами, що ми навіть не уявляємо, як сильно він усіх нас любить.
Він у нас був дуже життєрадісний, позитивний, з посмішкою. Обожнював дружину, маму, дітей, онуків. Про таких кажуть: світла людина. В нього було багато друзів, він з усіма знаходив спільну мову, його любили.
Він любив жартувати, казав: не бійся, доця, тато в тебе каучуковий, від мене усі кулі відлітають. Свято вірив у Перемогу. Але просив нічого не питати про війну, більше хотів чути, що нового у нас. Мріяв, як після війни поведе онука до школи. Він був переконаний, що приїде додому.