8 та 9 травня в біляївській громаді пройшли урочистості з нагоди Дня пам’яті та примирення та Дня Перемоги. Заходи пройшли у Біляївці та Майорах, жителі Повстанського приєдналися до майорівців та біляївців. Біляївка.City не тільки відзняли для вас фоторепортаж, а й долучилися до проведення відкритого музею “Пам’ять в серцях поколінь”, перша виставка якого була присвячена участі біляївців та біляївчанок у подіях ІІ-ої світової війни.
8 травня, Біляївка
Жителі Біляївки відзначали, що всі заходи пройшли дуже тепло та душевно. Без зайвого пафосу, зате з надзвичайною увагою до нині живих свідків та учасників тих подій, а також шаною до тих, хто пішов у вічність, але залишився у серцях жителів нашої громади.
8 травня – у день пам’яті та примирення, біляївська громада зібралася на спільну молитву. Настоятель Свято-Успенського храму м.Біляївка отець Володимир та отець Михайло, настоятель храму села Майори, провели панахиду за всіма воїнами та мирними жителями, які загинули під час подій ІІ-ої світової війни.
Завершився захід тим, що за допомогою лампадок жителі викликали слово “мир”. Бо наразі, коли Україна змушена захищати свої східні кордони, коли гинуть її діти, бажання миру та перемоги – не полишає думок.
9 травня, селище станції Дністер
У Біляївці є особливий мікрорайон. Його життя пов’язане з історією станції Дністер. Вона забезпечує водою Одесу та більшість населених пунктів області. Загальновідомий факт, що у 41-му Одеса героїчно два з половиною місяці тримала оборону. Саме завдяки солдатам, які знайшли вічний спокій у біляївській землі, Одеса отримала воду, а разом з нею життя та сили боротися. Окупанти перекрили Одесі воду і вона вмирала від спраги. Це було єдине місто, де за картками видавали не тільки їжу, а й воду. Адже власних джерел прісної води Одеса не має. У 44-му ще раз Одесу врятував подвиг простої біляївчанки Ганни Костецької, яка вчасно попередила наших солдат про наміри окупантів підірвати станцію.
Вшановуючи подвиг захисників станції Дністер, яка є стратегічним об’єктом Одещини, кожен рік біляївці проводять окремий мітинг в мікрорайоні, де знаходяться могили цих мужніх людей.
Участь в урочистих заходах у Біляївці взяв перший заступник голови Одеської обласної ради Олександр Терещук, який звернувся до жителів мікрорайону зі словами, в яких нагадав, що сьогодні Україна боронить свій суверенітет:
– 73 роки тому скінчилася страшна війна, яка забрала життя мільйонів українців. Подвиг героїв Другої світової війни неможливо забути! Ми дбайливо бережемо цю пам’ять. І в часи, коли воїни нашої країни знову мають битися із ворогом, особливо чітко усвідомлюємо, якою дорогою є ціна за мирне життя.
Найпроникливіші слова сказали маленькі вихованці дитсадка “Журавлик”: людина народжується для щастя та життя, а не для війни. Тільки необхідність захистити рідну землю може бути поштовхом для того, щоб взяти до рук зброю.
На завершення заходу учні школи №3 підготували декілька творчих номерів.
9 травня, село Майори
Одночасно з мітингом у Біляївці, розпочалися урочисті збори в селі Майори. До речі, 8 травня тут також відбулася панахида за всіма воїнами, які загинули, а 9 травня настоятель місцевого храму отець Михайло навіть під гітару виконав пісню власного авторства.
На завершення урочистої частини для всіх сельчан організували роботу польової кухні, щоб жителі могли посидіти за одним столом, згадати та пам’янути всіх захисників.
9 травня, Біляївка, центр
Цього року організаційний комітет довго сперечався, чи варто проводити урочисту ходу, яка стала вже традицією Біляївки. Запитали у жителів – і переважна більшість висловилася за те, щоб її зберегти. Тому захід розпочався з ходи від міської ради до Меморіалу Слави. Раніше на чолі колони йшли учасники бойових дій у ІІ-ій світовій війні. На жаль, їх у біляївській громаді залишилося всього четверо: Севаст’ян Афанасійович Коваленко, Микола Семенович Циганок, Євгенія Василівна Котлова, Михайло Спиридонович Шуляк.
Сьогодні їх місце по праву посіли нові захисники – учасники АТО та військові, а імена біляївців, які брали участь у подіях ІІ-ої світової війни, але пішли з життя, містяни вишили на полотні пам’яті. На червоній тканині закарбували імена тих, хто загинув під час Другої світової війни. На блакитній – вписані імена тих, хто пропав безвісти в роки Другої світової війни. На зеленій – хто повернувся з фронту та пішов з життя у повоєнний час.
У своїй промові міський голова Михайло Бухтіяров закликав хвилиною мовчання вшанувати всіх героїв, які пішли з життя, захисників України, які поклали голови на сході, а також двох учасників бойових дій у ІІ-ій світовій війні, яких провели в останній путь протягом останнього року: Андрія Григоровича Степанченка, а всього кілька днів тому – Костянтина Дмитровича Лепендіна.
Люди плакали. Хтось згадував діда, батька, які всього лише кілька років були тут, серед нас…
Серед учасників зборів були люди з портретами своїх рідних та близьких учасників бойових дій. Це вияв пошани та пам’ять про тих, кого більше немає з нами.
Для учасників зборів декілька концертних номерів приготували місцеві артисти. Журливо звучала скрипка, діти яскравими кульками та квітами закликали дорослих жити в мирі та злагоді в рідній Україні.
Після – традиційне покладання квітів. Жителі громади підходили до Стели землякам-героям, проводили рукою по таким рідним та таким дорогим прізвищам, кілька хвилин стояли та відходили, пропускаючи інших. Меморіал Слави – це місце сили для біляївців. Тут є справжні братські могили захисників, але, здається, що незримо присутні всі біляївці, чиї імена закарбовані на плитах та обелісках.
Чимало батьків підводили дітей до стели та розповідали: тут ім’я твого діда, твого прадіда, він – герой, він врятував світ від фашизму. І це найкращий спосіб, на погляд Біляївка.City, як можна передати пам’ять від покоління до покоління. Виростити захисників, а не агресорів чи завойовників.
Після урочистостей міська рада для всіх бажаючих організувала концерт та військово-польову кухню.
Кухню розгорнули для біляївців військові нашої підшефної частини з допомогою кухарів шкільної їдальні.
Оскільки місце проведення змінили через погоду буквально в останні хвилини, то в якості сцени використали майданчик перед першою школою. Знаємо, аби зустріти біляївців належним чином, рано вранці його прикрашали квітами вчителі школи та сама директорка Тетяна Турбіна. Вийшло дуже затишно, правда ж?
Але не тільки піснями та кашею пригощали організатори. Біляївка.City за підтримки Біляївської міської ради, за допомоги Біляївської школи №1, музичної школи (директорка Антоніна Дмитрієвська) організували першу виставку відкритого музею “Пам’ять в серцях поколінь”. Тут ми намагалися зібрати дуже в стислій формі фотоілюстрації, артефакти подій ІІ-ої світової війни, які б розповідали про участь в них біляївців та біляївчанок.
Виставка зібрала аншлаг відвідувачів. Багато біляївців відходили зі словами: а ми і не знали!
Майже 2000 солдат пали під Біляївкою, захищаючи її у 1941 році. Імена багатьох з цих героїв не встановлено до цього часу. Біляївка провела в окупації 962 дні! Всього Біляївка втратила у роки війни 816 жителів, 357 з них – призовники 1944го року, яких без досвіду, підготовки, без обмундирування кинули в бої. Біляївській район віддав на захист миру 6000 людей. Майже кожен п’ятий учасник бойових дій у ІІ-ій світовій війні з Біляївки побував у полоні. А після звільнення більшість побували вже в радянських таборах…
Ці факти та цифри змушували замислитися. Мир тоді дістався дуже високою ціною. І це варто пам’ятати та передавати наступним поколінням.
Якщо ви цього ще не зробили сьогодні: згадайте тих, кого вже нема. Помоліться за їх душі та попросіть ще однієї Перемоги для України, яка нам так потрібна сьогодні на сході нашої держави.