Андрію було 42 роки. Під Бахмутом отримав важке поранення, довго боровся за життя, але смерть виявилася сильнішою.
У мирному житті був слюсарем. Працював у Біляївці на ВОС «Дністер». 25 лютого 2022 року він вже стояв біля військкомату у Біляївці. Спочатку ніс службу у роті охорони. 17 травня його направили на фронт.
Не зважаючи на усі труднощі фронту, він завжди тримався оптимістом. Оберігав рідних від важких новин, жартував та приховував всі труднощі.
“Відстріляємося, – казав він сестрі, яка телефонувала та запитувала, як він”. 19 грудня Андрій отримав важке поранення в голову біля Корделівки, Бахмутський район. Майже півтора місяця він знаходився у шпиталях, боровся за життя, але 5 лютого його серце зупинилось…
За словами сестри Олени, Андрій був простим хлопцем, добрим, скромним і дуже сором’язливим. Не вів сторінок у соцмережі, не дуже любив фотографуватися. Захоплювався мотоциклами, любив їх ремонтувати і майструвати. Цінував друзів, родину. Власну створити, на жаль, не встиг, хоча дуже мріяв про це.