Біляївка (перша назва Головківка) – заснована у 1789 році. Сьогодні – місто обласного підпорядкування, Одеської області, України. Адміністративний центр Біляївського району, розташоване на березі річки Дністер, приблизно у 50-ти кілометрах від обласного центру Одеса. В 2015 році Біляївська міська рада, об’єднавшись з Майорівською сільською радою (села Майори та Повстанське), створила об’єднану територіальну громаду з центром в м.Біляївка.
Своїй появі місто завдячує козакам Чорноморського козацького війська.
Населений пункт з’явився на базі кількох хуторів. До 1789 року згадувань про Біляївку немає. Проте є повідомлення єсаула Ніякого про створення поселення Головківка. Така назва дана на честь кошового суді, полковника Чорноморського козачого війська Антона Андрійовича Головатого. Нібито саме на місці нинішньої Біляївки А.А.Головатий розбив хутір, який отримав назву Головківка.
Як відомо, постать Антона Головатого в історії козацького флоту України є насправді легендарною. Доля розпорядилася так, що йому, єдиному серед флотоводців України, довелося пережити і гучну славу Січі, і трагедію її повторного зруйнування, тимчасово відроджувати Військо Запорозьке під імператорським орлом та здобувати з ним славні перемоги на суші й морі, і, нарешті, після остаточного звільнення від османської експансії рідного Причорномор’я, вести своїх „извечных победителей над неприятелем” в чужі землі, на Кубань, і там заново стати біля витоків створення Кубанського козацького війська.
Вдячні нащадки козацького роду не забувають про легендарних засновників міста, тож у 2008 році за ініціативи Біляївської міської ради (голова М.П.Бухтіяров) у Біляївці був відкритий пам’ятник засновникам міста – козакам Чорноморського козацького війська (скульптори М.М. Худорлій та М.С.Худорлій).
Що ж до виникнення назви Біляївка, то до цього часу достеменної відповіді на це питання немає.
Була версія, що ці землі у 80-их роках XVIII століття належали першому кошовому отаману С.І.Білому, від чийого прізвища і пішла назва Біляївка. Проте ця версія спростовується тим, що С.І.Білий загинув під час взяття Очакова у грудні 1788 року, тоді, коли Придністров’я знаходилось ще у турків.
Проте не потрібно відкидати версії, що все ж таки Біляївка названа саме на честь Сидора Білого. Адже в традиціях козацької топоніміки давати назви значущих для них поселень на честь славетних отаманів. До речі, на користь цієї версії свідчить і погляд на карту Очаківської землі того часу, коли на ній ми можемо побачити декілька Біляївок, які виникли на всьому шляху, по якому проходили війська славетного Сидора Білого.
Як версію можна розглядати і те, що Біляївку так назвали на честь озера Білого, яке розташоване поряд з населеним пунктом.
Ще одне припущення, що вірогідно у Чорноморському війську було декілька козаків на прізвище Білий. Зокрема, полковник козачого війська Савва Білий, хорунжий Андрій Білий. Можливо, землі на яких розташована сучасна Біляївка, належали комусь з них.
Загальна площа – 1742,2 га.
Кількість населення – 13, 400 жителів (відповідно до перепису).
Геральдика міста затверджена рішенням сесії Біляївської міської ради №364-17/24 від 31. 08.2004 року.
Герб представляє собою – у синьому заокругленому щиті срібна брама з двома вежами, під якою – срібна квітка водяної лілеї з п’ятьма пелюстками, щит вписаний в срібний електричний картуш, що увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями.
Прапор міста – квадратне синє полотнище, в центрі якого в колі з восьми стилізованих жовтих глечиків – біла квітка водяної лілеї з п’ятьма пелюстками. Автор герба та прапора – член УГП В’язовський Юрій Ігорович.
У 2009 році на замовлення Біляївської міської ради (голова М.П.Бухтіяров) композитором В.М.Іваницьким був написаний гімн міста Біляївки, де знайшли відображення дорогі серцю біляївців назви та історичні події. Уперше гімн був виконаний перед громадою на концерті з нагоди 220-ої річниці з дня заснування міста.
Пісня про Біляївку.
(Слова та музика Іваницького В. М.)
До Сидора, до Білого нас пам’ять поверта,
Скажи правду нам, Отамане,
Чи буде тут воля і віра Христа
Чи місто козацьке постане. Гей!
До озера до Білого і до Турунчука,
І там де Дністровські заплави,
У волі розквітне земля козака,
І місто козацької слави.
Віват! Козацька слава,
Біляївка моя!
У праці величава, Біляївка моя!
До неба піднялися як віри оберіг,
Краси небувалої храми.
Хай стелить нам доля багато доріг,
А серце вертає до мами.
З дитинством я зустрівся,
Тут брат мій і сестра,
Велика козацька родина
Частує Одесу водою Дністра
Маленька моя Батьківщина.
Віват! Козацька слава,
Біляївка моя!
У праці величава, Біляївка моя!
На хуторі зеленому співають солов’ї,
Та пам’ять у серці не в’яне.
Ніхто не забуде село Турбаї
І твой заповіт, Отамане.
Віват! Козацька слава,
Біляївка моя!
У праці величава, Біляївка моя!
Весела у забавах, Біляївка моя!
Гостинна і ласкава, Біляївка моя!