Народився 24 червня 1986 року народження 4 березня 2023 року, загинув захищаючи Україну, під час виконання бойового завдання. Йому було 37 років. У нього залишились дружина і четверо дітей.
У 12 років родина Андрія переїхала до Біляївки. Його батько – діючий військовий, якого направили в ті роки сюди на службу. Батько наразі також продовжує захищати Україну від ворога.
З 7-го класу навчався Андрій у Біляївській першій школі, де і закінчив її. У Біляївці у 2005 році створив родину, народили з дружиною четверо дітей – двох синів і дочок, найменшій зараз – сім рочків. У мирний час працював автослюсарем, в охоронних структурах.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, добровольцем пішов до військкомату, хоч, як багатодітний батько, мав право цього не робити. Тоді йому сказали, що військо поки сформоване, але дані взяли, і покличуть, як буде знову потреба.
Мобілізувався Андрій у лютому 2023 року. Служив у добровольчому батальйоні “Чорноморська Січ” гранатометником другої роти. Знаходився на передовій. Загинув 4 березня 2024 року на Донеччині, в районі населеного пункту Терни, як Герой, виконуючи бойове завдання. Сповіщення про загибель родина отримала 8 березня.
За інформацією однокласників, Андрій мав невдовзі вже демобілізуватися. Але пішов на своє чергове завдання, і, на жаль, воно стало для нього останнім навіки.
Друзі згадують Андрія лише теплими словами, як спокійну, щиру і товариську людину. Як патріота, життєрадісного, надійного друга. Гарного сім’янина і батька.