Загинув на фронті під Бахмутом 9 січня 2023 року.
Дмитро був корінним біляївцем, виріс у мікрорайоні селища станції Дністер. Навчався у Біляївській третій школі.
Мобілізувався влітку. Останній період стримував ворога на передовій на Бахмутському напрямку.
Життєрадісний, добрий, щедрий, дуже гостинний господар, інколи наївний, а інколи дуже впертий. Так про Дмитра згадують його друзі. За їх словами, він був людиною, яка бачила в інших тонкі грані, приховані риси, які не кожен міг помічати.
Він дуже добре розбирався у механіці, МАЗах, КАМАЗах, любив свою роботу, був людяним і простим.
– Дімон був розбишакою, у хорошому розумінні цього слова. З ним завжди було цікаво і весело. Він ніколи не відмовлявся від роботи, коли просили допомогти друзі. Треба цеглу перенести – перенесе, треба дерево обпиляти – теж допоможе, – згадує близький товариш загиблого Микола. – Він вірив у дива. І вважав, що треба вчитися на своїх помилках.
Якось я спитав його: ким ти себе бачиш через 10 років? І він одразу, наче давно знав відповідь на це питання, сказав: щасливою людиною. І в цьому весь Дімон. Він не прагнув бути кимось особливим, великим, а просто людиною.