Олександру було 34 роки. Брав участь у звільнені Херсона, пройшов пекло Бахмута, а життя його забрала хвороба. Ймовірно, далися в знаки випробування, стреси, які переживав чоловік на війні. Він приїхав до рідного міста на невеликий відпочинок та лікування, ліг спати, і не прокинувся.
Навчався Олександр у Біляївській третій школі. У цій школі вчителем математики працювала його бабуся – Степаненко Ніна Олександрівна.
“Він, ще коли був школярем, казав бабусі: я буду тебе оберігати, ти будеш мною пишатися, – згадує класна керівниця Олександра Діна Гіжиця, – у класі його дуже любили, він був добряк, брав участь у багатьох шкільних заходах, особливо у КВК. Був таким жартівником, реготуном. І зараз, коли ми дізналися, в голові слова: Сашко, з цим не жартують, прокидайся…. Просто не віриться, що його вже нема”.