Загинув 13 червня 2023 року о 10.00 під час артобстрілу на Запорізькому напрямку. У пам’яті біляївців та всіх, хто його знав, він залишиться вірним і незламним воїном: як на війні, так і по життю, чудовою людиною, щирим другом, затятим футболістом.
За словами рідних Дмитра, він ріс активним хлопцем. З дитинства і в дорослому віці активно займався футболом, виступав на змаганнях, відстоюючи спортивну честь Біляївки. Дуже любив тварин. Навчався у Біляївській першій школі. Працював у торгівлі. Пройшов строкову службу у повітряно десантних військах в Миколаєві.
– Дмитро дуже любив жартувати, і в нього це вдало виходило, – згадує сестра Алла Радова. – Він був завжди в центрі уваги компанії. Товариші обирали його своїм свідком на весілля, бо в нього і це виходило на всі сто відсотків.
Мобілізувався Дмитро рік тому, пішов добровольцем. Служив у Нацгвардії у розвідроті з позивним “ВДВ” – далася взнаки строкова служба.
Він був активний у соцмережах, мав багато підписників, вів сторінку в Тік-ток, де викладав відео про будні захисників.
Знаходячись на передовій, він також постійно тримав зв’язок з волонтерами, допомагаючи забезпечувати воїнів на фронті усім необхідним.
У вересні 2022 року за доблесну службу Дмитро отримав відзнаку – нагрудний знак від Національної гвардії України.
Якщо б мене запитали, з ким би я пішов у розвідку або на небезпечне завдання, на кого можна на 100% покластися? То я б сказав – Дімка, – розповідає близький знайомий воїна Сергій Кобзар. – Бо це був хлопець, який виконає все, що б ти йому не довірив. Він був найкращим другом мого сина Дениса, мені він був, як син.
Для нас, як і для родини Дмитра, це дуже важка втрата. Бо таких, як Діма, мало. В ньому був такий міцний стрижень – нічого не боявся. Позитивний, щирий, добрий, завжди протягне руку допомоги. Ніколи не шукав вигоди, дружба для нього – то було святе. Просто душа-людина.
За словами Сергія Кобзаря, 4 червня, на свято Трійці Дмитро приїжджав додому. Відвідував і друзів. Того дня вони спілкувалися востаннє.
– Він казав, що хотів побачити усіх близьких. Казав, що на душі чомусь важко, але треба повертатися назад на службу. Бо там чекають, і роботи ще багато,
Перемога – за нами. Він від народження був незламним воїном, таким для нас і залишиться назавжди, – розповів Сергій Кобзар.